Аутоімунні захворювання — це група захворювань, при яких імунна система організму помилково атакує власні здорові клітини, тканини або органи, розглядаючи їх як загрозу.
Зазвичай імунна система захищає організм від інфекцій, вірусів або бактерій, але у випадку аутоімунних захворювань вона не функціонує належним чином. Причини цих розладів до кінця не вивчені, але припускають, що генетичні, гормональні та екологічні фактори можуть відігравати значну роль у їх розвитку. Аутоімунні захворювання можуть вражати різні органи або системи організму. Залежно від типу захворювання можуть бути пошкоджені, наприклад, суглоби, щитовидна залоза, шкіра, нервова система або кишечник. Ці захворювання є хронічними та невиліковними, а значить, потребують тривалого лікування та контролю.
До найпоширеніших аутоімунних захворювань належать: Ревматоїдний артрит (РА) – захворювання, яке вражає суглоби, викликаючи запалення, біль і пошкодження. Системний червоний вовчак (СЧВ) – захворювання, яке може вражати різні органи, включаючи шкіру, нирки, серце і нервову систему. Цукровий діабет 1 типу – захворювання, при якому імунна система руйнує клітини підшлункової залози, відповідальні за вироблення інсуліну. Хвороба Хашимото – запалення щитовидної залози, що призводить до її гіпотиреозу.
Приєднуйтесь до нашої родини Видафи зараз!
Розсіяний склероз (РС) – захворювання, яке вражає мієлінові оболонки нервових клітин, що призводить до порушень у функціонуванні нервової системи. Целіакія – захворювання, при якому організм реагує аутоімунно на глютен, пошкоджуючи слизову оболонку кишечника. Симптоми аутоімунних захворювань різноманітні та залежать від конкретного захворювання, але найпоширенішими симптомами є: хронічна втома, біль у суглобах, запалення, шкірні висипання, проблеми з травленням і труднощі з концентрацією. Лікування аутоімунних захворювань в основному полягає в полегшенні симптомів, пригніченні аутоімунних реакцій і запобіганні подальшому пошкодженню органів.
Найчастіше використовуються імуносупресивні, протизапальні та препарати, що підтримують функції пошкоджених органів. Ці захворювання вимагають постійного медичного догляду та моніторингу, щоб мінімізувати їх вплив на повсякденне життя пацієнта.